«Если вы заболели и вам больше ничего не помогает, — обратитесь к пчелам, и они вас вылечат. Гиппократ.…»
Мы в Facebook

Історія апітерапії

Про історію розвитку напрямку лікування бджолопродуктами розповідає доктор біології, президент Міжнародної Академії наук з апітерапії та бджільництва (МАНАБ) Ігор Олександрович Дудов.

До початку ХХ століття апітерапія означала, в основному, бджоловжалення. Продукти бджільництва розглядалися я такі, що підтримують імунітет і енергобаланс людини. Та й використовували, в основному, шість продуктів бджільництва. Це – мед, прополіс, віск, бджолина отрута (практично, у вигляді бджоловжалень), бджолине обніжжя з квіткового пилку та маточне молочко

У 50-60 роки ХХ століття центрами досліджень по апітерапії були Франція, Румунія і НДР. У Франції на піку популярності було маточне молочко. Його визнавали суперпанацеєю. У Румунії перебувала штаб-квартира Апімондії зі своїми науково-дослідними лабораторіями. У НДР був налагоджений промисловий випуск крему на основі бджолиної отрути АПІЗАТРОН. Книга Д.Джарвіса “Мед та інші природні продукти” була справжнім одкровенням, що дозволило медикам і біологам відкрити для себе багатогранність впливу продуктів бджільництва на гомеостаз людини.

Першою була АПІЛАКТОЗА

В СРСР перші кроки по впровадженню оздоровлення людини бджолопродуктами були зроблені в Латвійській РСР (місто Цесіс, лабораторія Латвійського Бджолопрому). Там налагодили виробництво таблеток з бджолиного обніжжя (щоправда, їх спочатку продавали через магазини бджільництва, як білкову підгодівлю для бджолосімей). Також виробили таблетки АПІЛАКТОЗА (молочний цукор + маточне молочко).

Зі статті в статтю циркулювала інформація про те, що в Японії дітям і пенсіонерам в обов’язковому порядку додають у харчування маточне молочко для захисту від наслідків атомних вибухів.

Після Латвії, таблетки з бджолиного обніжжя почали виробляти в Литовській РСР. Апілактозу також почали виробляти при Росбджолопромі. Ці таблетки вже можна було купити в аптеках.

Але все ж таки, напевно, першим апіфітотерапевтичним продуктом того часу можна назвати волоський горіх у меду. Гарні продажі цього комплексу відзначалися по північних регіонах СРСР.

Про тих, хто стояв біля витоків

Складалося так, що до 80-х років утворилося кілька центрів по дослідженню продуктів бджільництва і їх впливу при профілактиці хвороб і лікуванні людини.
На мою думку, для розвитку науки про продукти бджільництва неоцінений внесок зробив Сергій Олексійович Поправко (місто Москва). Він першим в світі обґрунтовано довів походження і склад прополісу.

На друге місце я б поставив Бориса Миколайовича Орлова (місто Нижній Новгород). Ми його називали “найбільш отруйний професор Союзу”. Займаючись отрутами рослинного та тваринного походження, він розшифрував основний склад бджолиної отрути і створив базу знань для його застосування.

Камелія Владівна Кадзяускене (місто Вільнюс) присвятила свої наукові дослідження, в основному, квітковому пилку і бджолиному обніжжю з квіткового пилку. Її праці ґрунтовно розширили коло знань того часу про склад, застосування та зберіганні цього найціннішого білкового харчування бджіл, придатного для оздоровлення організму людини.

Тамара Василівна Вахоніна (місто Рибне, Рязанської області) основним напрямком наукової діяльності обрала вивчення складу й застосування маточного молочка.
Антоніна Іванівна Черкасова (місто Гадяч, Полтавської області), обіймаючи посаду директора Української станції бджільництва, вела напрямки бджільництво та бджолозапилення. Але, її особистим напрямком, було вивчення бджолиного меду.

Природно, вищезгадані (моя суб’єктивна думка) корифеї науки про продукти бджільництва, не працювали на самоті. Можемо згадати безліч інших дослідників і організацій, причетних до створення науки апіфітотерапія.

Так сталося на той час, що центрами тяжіння біологів, біохіміків, фізіологів, медиків стали:

  • НДІ бджільництва РРФСР (місто Рибне, Рязанської області. Директор – спершу Григорій Данилович Білаш, потім Микола Іванович Кривцов),
  • Українська дослідна станція бджільництва ім. П.І.Прокоповича (місто Гадяч, Полтавської області. Директор – Антоніна Іванівна Черкасова),
  • Вільнюська НДІ епідеміології, Мікробіології та Гігієни МОЗ Литви.

Ентузіасти профілактично-оздоровчого застосування продуктів бджільництва та лікарських рослин працювали і в вищих навчальних закладах, і в різних НДІ. До цього дня захоплююся їхньою діяльністю, тому що, окрім основних навчальних і наукових планових заходів, за рахунок особистого часу, вони вишикували можливості для власних, у той час – неперспективних досліджень.
 
Долаючи перепони

У 1984 році Едуард Аверянович Лудянський (на той час, ще кандидат медичних наук) провів у місті Вологда першу обласну науково-практичну конференцію з апітерапії. У 1986 році в місті Вільнюсі Республіканську науково-практичну конференцію з бджільництва та апітерапії організувала К.В. Кадзяускене. Щорічно в НДІ бджільництва в місті Рибне проходили конференції з бджільництва та апітерапії.

У вересні 1988 року з дозволу Держкомітету з науки і техніки СРСР за підтримки Ради міністрів УРСР (заступник Голови Ради Міністрів УРСР Володимир Захарович Борисовський) і Дніпропетровського обкому КПУ (перший секретар Микола Григорович Омельченко) співробітниками Української дослідної станції бджільництва і Дніпропетровського медінституту успішно проведена Перша Всесоюзна науково-практична конференція з бджільництва та апітерапії у Дніпропетровську. На ній були присутні 391 делегат з 91 міста 11 союзних республік.

Головним досягненням даної конференції було рішення про координацію наукових досліджень, для чого вирішили звернутися до Держкомітету з науки і техніки СРСР для створення при Держкомітеті Наукової Ради. У січні 1989 року рішенням Держкомітету з науки і техніки СРСР було зареєстровано Наукову Раду з проблем бджільництва, вивчення біохімічних властивостей продуктів бджільництва, вивчення біохімічних властивостей продуктів бджільництва для впровадження в лікувально-оздоровчу практику населення. Величезну роль у створенні Наукової Ради зіграв Рудольф Анатолійович Чаянов, на ту пору завідувач соціальним та медичним комплексом ДКНТ.

У тому ж 1989 році в конференц-залі ДКНТ СРСР відбулося організаційне зібрання Наукової Ради, на якому Головою Ради було обрано Антоніну Іванівну Черкасову, а провідною організацією – Українську станцію бджільництва. Заступником по бджільництву обрано Ігоря Олександровича Дудова, заступником по вивченню продуктів бджільництва – Бориса Миколайовича Орлова, заступником по лікувально-оздоровчим властивостям бджоло продуктів – Юрія Олександровича Філіппова. Вченим секретарем Ради обрали Камелію Владівну Кадзяускене. Керівництвом ДКНТ СРСР було виділено 500 тис. рублів для фундаментальних досліджень про вплив продуктів бджільництва на здоров’я людини, на які був створений за провідної організації Наукової Ради (Української дослідної станції бджільництва) – Тимчасовий науковий колектив. Тоді ж було прийнято рішення підтримати пропозицію І.А. Дудова (Наукового керівника Тимчасового наукового колективу) з’єднати вікові знання апітерапії і фітотерапії у справі створення “апіфітотерапії” і як результат – промисловий випуск апіфітотерапевтичних композицій.

Наступним етапом мало стати отримання фармстатей і внесення в реєстр медичних спеціальностей – лікар апіфітотерапевт, лікар апітерапевт, лікар фітотерапевт.
Практично всі члени Наукової Ради працювали у ТНК.
Наукова Рада збиралася щороку (місто Москва, Дніпропетровськ, Анапа, Друскінінкайн, Перм) з одночасним проведенням конференцій з метою:

  • обговорення отриманих результатів з обов’язковим виданням збірника праць;
  • затвердження плану робіт на наступний рік.

Наразі в жодному державному реєстрі країн світу немає реєстрації спеціальностей – апітерапевт чи апіфітотерапевт. Тому, ми можемо лишень говорити про “апіфітодієтетику” (дієтетика з давн. гр. – спосіб життя) і зайнятися усією спільнотою реєстрацією вище названих спеціальностей.

До того ж, необхідно домогтися прийняття закону про сплату бджолярам за запилення сільгоспкультур. Може тоді бджільництво з розряду заняття для пенсіонерів стане нормальною галуззю сільського господарства.

НВАО Цвітень

У 1990 році зі схвалення ДКНТ СРСР було створено Загальносоюзне науково-виробниче об’єднання “Цвітень”, базове розташування виробництва – місто Дніпропетровськ. Співзасновниками НВАО Цвітень були ДКНТ СРСР, Дніпропетровський Обком КПРС і Південний машинобудівний завод (Ген. Директор Л.Д. Кучма).
ДКНТ СРСР передав на баланс НВАО Цвітень їдальню в своєму будинку (вул. Тверська, 9) для створення першого в світі Медового Ресторану. Кошти на цей ресторан у розмірі одного мільйону рублів виділив ЦК КПРС.

У 1992 році після розпаду СРСР Цвітень перереєстрували в науково-виробниче акціонерне об’єднання. На території колишнього Союзу працювали 38 дочірніх підприємств. Основою їх об’єднання слугувала сумісна діяльність по виробництву, переробці та ефективному використанні продуктів бджільництва та їх похідних.
Важливим напрямком сфери діяльності НВАО Цвітень також було вирощування медоносів, виробництво інвентарю для пасічництва та сертифікація продуктів бджільництва.

Спираючись на вікові традиції і новітні дослідження Цвітень виробляв різноманітні косметичні й профілактичні композиції та харчові продукти. В них ефективно поєднувались корисні властивості меду та прополісу, бджолиної отрути та бджолиного обніжжя з квіткового пилку, а також цілого “букету” цілющих рослин.
Промисловий випуск апіфітотерапевтичних композицій доходив до 150 тон на місяць.

На постійно діючих при НВАО Цвітень Вищих курсах апітерапії провідні вчені країни – біологи та медики – готували спеціалістів з лікування продуктами бджільництва. Фахівці НВАО Цвітень надавали допомогу в організації та роботі кабінетів апітерапії.

В 1995 році Міністерством Юстиції України була зареєстрована Міжнародна Академія наук з апіфітотерапії і бджільництва. Фундаторами Академії виступили Дійсні члени Національних Академій наук України, Литви та Росії. Засновниками Академії були члени Наукової Ради. Через відсутність необхідного фінансування Академія, президентом котрої було обрано І.А. Дудова, так і не запрацювала на повну силу.

На жаль, нові митні правила нових держав, банківські негаразди 90-х років призвели до зниження рівня реалізації продукції. Тому в 1997 році було прийнято рішення передати науково-технічну документацію сільхозкооперативу “Тенторіум” (місто Перм), директор Р.Г. Хісматуллін. Так на теренах Російської Федерації почала працювати перша бджільницька Компанія Тенторіум.

Відновлення традицій – ФІТАПІСВІТ

У 2015 році Науково-технічна документація НВАО Цвітень була передана ТОВ ФітАпіСвіт (місто Житомир, Україна), Президент компанії Валерій Володимирович Лавренов. Також була надана методична допомога в організації виробництва.

З цілковитою відповідальністю можна стверджувати, що продукція ФітАпіСвіт повністю відповідає традиціям виготовлення високоякісної продукції Цвітень, що були закладені у 80-ті роки ХХ століття.

Я спеціально не вказую звання вищеназваних вчених, бо за ці 30 років багато що змінилося у їх біографіях. Всім, хто цікавиться життям і працею подвижників бджільництва і апіфітотерапії рекомендую скористатися Інтернетом.
Також не вказую роки життя, тому що для мене ці люди живі, молоді та сповнені задумів і ідей.

З повагою
Ігор Олександрович Дудов.